Я дуже нетерпляча. Але якби не моя соромязливість та лінь, хтозна, як би склалось моє життя;) Адже для всього є свій час!

Сьогодні fishandy поставив мені цікаве питання: на кого я рівняюсь в професійному рівні? Чесно кажучи, не рівняюсь ні на кого, оскільки після того, як я починала на когось рівнятись, у мене розвивався комплекс неповноцінності й я мучила себе тим, що я не вмію грати нічого взагалі. Взагалі стараюсь не впускати якихось музикантів-ідолів у своє творче життя, вони мені лише заважають самовдосконалюватись та грати у своє задоволення.
Зовсім інша ситуація з композиторами. Хочеться сьогодні згадати про улюблених, яких я ніколи не повторю і на цьому радію.:)
Astor Piazzolla - аргентинський бандонеоніст( на жаль, вже покійний), більш відомий за своїми композиціями у стилі nuevo-tango. Познайомив мене з ним мій колишній вчитель з ансамблю, тепер цей композитор у списку улюблених. У музиці Пьяццолли зовсім новий підхід до танго: основну роль тут грає мелодія, яка зливається з ритмом в одне ціле, а не йде окремо. Разом з цим танцюрист може відчути той ритм, адже твір бє невидимою енергією, яка піднімає з місця й несе у танець. Композитор не боїться сплесків музики, які постають серед гладі мелодії, він легко та гармонійно вписує будь-які відхилення в музику.

Yann Tiersen - французький піаніст, більш відомий за саундтреками до таких фільмів, як "Амелі", "Гуд-бай, Ленін" та інші. На відміну від Пьяццолли, музика якого є експресивною та динамічною, з спадами та підйомами, Тієрсен пише музику спокійну, примітивну в плані техніки, але приємну на слух. Йому якимсь дивним чином вдається знаходити у легкій музиці ті мотиви, які при своїй легкоті звучать гармонійно і широко, а не як твір 2-го класу музичної школи. Хоча, чому б його не вивчати в музичній школі? Досить приємна музика!

Martin Gore - британський композитор, учасник культових "Депеш Мод". Роздумуючи над тим, хто мій улюблений композитор, не можу не пропустити автора тієї музики, яка є досконалою для мене. Ніяких слів. Ця музика просто досконала. Жодного фальшивого тону, жодного неправильного акорду. Все так, як повинно бути.


Наразі все. Тепер ви знаєте тих, кого мені грати в одне задоволення. Ні, я їх не наслідую, адже я їх не повторю:)

Вірусі присвячується.
...хочеться як вона називати всіх рибок "зябами".
...хочеться як вона вбачати у моїх порожніх сторінках зошитів якісь слова.
...хочеться як вона мати дві білокурі косички.
...хочеться як вона називати всіх по-іншому.
...хочеться як вона гарно виходити із невдалих ситуацій.
...хочеться як вона дивитись на світ як на щось нове.
...хочеться як вона безтурботно жити.
...хочеться як вона бути маленькою...

лишаєте комент. я у вас вибираю фото і питаюсь звідки воно і що означає. ви постите відповідь у своєму блозі, разом з тим починаючи такий же флешмоб у себе)

відповідь huliganka50 :
фоткала з літнього майданчику ресторану "Легенда", який знаходить на даху 5-ти поверхового будинку прямісінько в центрі міста. На фото Катедральний собор

вітаю з днем народження себе:)

інформація взята з billboard 100, що ще раз доказує - гроші правлять світом. на лінки заглядати всім!
і так, сьогодні billboard 100 очолює Брітні Спірс з піснею "3"! Мелодія, яку навіть й квадратом не назвеш( скоріше трикутником) і слова...(www.amalgama-lab.com/songs/b/britney_spears/3.html)
2. Jay Sean - Down. Чимсь нагадує Тіматі.Мелодія - уг (www.amalgama-lab.com/songs/j/jay_sean/down.html)
3. Miley Cyrus - Party in the USA. Нагадало поп початку 2000-их. Текст...для зовсім зазомбованих тінейджерів...( www.metrolyrics.com/party-in-the-usa-lyrics-miley-cyrus.html)
з мене досить:) мої вуха такого не витримають більше:(
Думай, що ти слухаєш і чим забиваєш свій мозок!

Ну шо,друзі,я догралась. У мене хронічна розумова перевтома,а вчора додалась ще й фізична. Вчора,прийшовши додому,я ледве знайшла у собі сили поїсти, піти в душ і настрочити пару смс.А зара,проспавши 11 годин,я себе краще не почуваю,навіть горло ще гірше болить. Певне це затягнеться надовго...

Хочеться написати про річ,яка мене сильно бісить - про улесливість чи то сраколизання. Щодо мене,то я свідомо в сраку нікому не лізу й не збираюсь. А от моя двохрічна сестра вже з малих літ підлизується до батьків,до мене. Я таке ставлення зневажаю,адже це зневага як до себе,так й до того,до кого підлизуються. Краще ставитись щиро,але правдиво!

Сьогодні я відчула, що настала осінь. Лив дощик, від якого я ледь закучерявилась, нежить, постійна сонливість й меланхолійна музика у навушниках... А ще... для мене осінь - це коли в тролейбусі холодно і вогко. Чомусь сьогодні було саме так.
Ця пора для мене пахне сигаретним димом. Він, створюючи дифузію з парою та повітрям, має особливий запах, не такий, як завжди. Й сьогодні, сидячи на зупинці, я відчула цей осінній запах...
Ще прийшло натхнення. Давно у мене не було такого сильного бажання... фотографувати все навколо. Око саме звертало увагу на деталі. От тільки не було чим знімати...
А до мого дня народження ще 22 дні....

Після цієї ночі захотілось поділитись враженнями від концерту. Ні, я звісно напишу про нього репортаж, але вражень я дістала більше, ніж на інших концертах.
Мені тепер не хочеться переступати поріг "Химери" як слухач і як репортер. Ті низькопробні рок-концерти - це ніщо у порівнянні з тим, що відбувалося вчора. І навіть пивний фест у червні з цим( де, доречі, також виступав "Скрябін") - якесь збіговисько. Бо як не крути, але аудиторія у 200 чоловік краща, ніж у 2000.
Мені сподобалась концепція цього концерту. Суть її полягала в тому, що гурт і публіка утворюють одне ціле, без жодних обмеженнь. Зал співав голосніше за колонки;) Кузьма посеред концерту йшов собі в натовп, обнімався, цілувався, здоровався... Але те, що він зробив зі мною - це було щось:) Я собі стою на підвищенні над усім залом( для того, аби легше фотографувати)  і раптом бачу, що Кузьма став на колонку й через натовп нахиляється до мене, торкається своїм лобом мого і співає разом зі мною. :) Враховуючи те, що це було на пісні "Не даєш", то це був очевидний натяк на те, що я вже його забембала своїм фотканням.;) Та робота є роботою!
Мені, як любительці Старого Скрябіна(творчість до 2002 року), імпонувало те, що там були й такі пісні, як " Птахи", "Сам Собі Країна", "Оля", "Любити - платити". Не обійшлось і без новинок типу "Шмати", "Мумітролю" й "Нас кинули", але як без цього?  Проте, відривались однаково як під "Птахи", так і під " Не даєш". Для них це різниці не становить, але я... а я просто перестала слухати новинки "Скрябіна". Проте, це право Кузьми змінювати стиль...
Ну і ще, НМ отримало підписану відкриточку від Кузьми, а я  - відзнялась для "Вулиці":)
А далі була дискотека...5 годин сну... і відчуття, ніби у мене похмілля, хоча я нічого не пила:)
п.с. Фотографії та репортаж як завжди - на nashemisto.if.ua

з дитинства мрію нормально співати. ні, не те, що я не вмію співати - я якраз співаю вже півсвого життя, але з часом осознаю, який все-таки мій голос недосконалий і слабенький проти деяких талантів. Мене останнім часом дуже зацікавив джаз-вокал. Зацікавим своєю імпровізацією, живизною й складністю. Свого часу хотіла переходити з класики на джаз, але моя вчителька з вокалу відмовила мені у цьому. Що ж, проситиму і цьогоріч. Надіюсь, причина була в музичній школі, а не в мені.;)
Помітила, що є артисти, яких хочеться слухати лише вживу і такі, кого краще слухати лише в записі. Хочеться бути лише першою!:) Тому що не так важливо як тебе виправлять в студії, важливо вміти заспівати вживу!
ехх, ну що... в пятницю на вокал:)

я сьогодні встала не з тієї ноги. однозначно. спочатку домовилась за одну зйомку - панянка не змогла, другу - таке саме. потім думала піти на відкриття виставки в "Є", та де там! найближчих три дні мені репортажів не бачити, бо фотограф  зайнятий і німа кому знімать.  ще й голова болить. as usual.
вперше за пару днів мені хочеться спокою... звичайного спокою, з хорошою книжкою, джазом, червоним чаєм і.. часниковим хлібом:) щоб мене ніхто не турбував, а був десь собі по своїх справах))єдине, що я з цього маю - хорошу джазову музику, яка перегукується з криками молодшої сестри. але одне одному аж ніяк не заважає:))
і ще.  хочу фотографувати.

я розтопила зелений бівський олівець у стакані з свіжою карамеллю) тепер хаваю карамель з шматком олівця)

ось таке глиняне чудо зліпили ми з tsynamon на "Карпатському вернісажі":) Тепер воно живе в своїй коробці з-під акрилових фарб на моєму підвіконні;)

Сьогодні я, fishandy , його двоюрідний брат Андрій і Strange_V зібрались трохи покатати містом. Ініціатором цього дійства виступила я, оскільки давно не каталась і вирішила з кимсь поганяти на роверах.
Початок катаннь почався приблизно о 9.30, коли вищезгадані персони вирушили з місця зустрічі( Драмтеатр) в сторону парку. Парку нам стало мало і наші велосипеди поїхали в напрямку Набережної, а звідти - на річку Бистрицю Солотвинську. На річці відбувалось якесь батпистське хрещення, яке невдовзі стане форопеортажем на nashemisto.if.ua:) Але доріг ще є багато непройдених і ми по Обїздній направились в сторону Бистриці Надвірнянської. Під час спуску до річки сталось страшне! Ябко( себто я) не почувши нічого, спустила свій каліцький сіті-байк вниз по дамбі, від чого руль трохи повернуло. Але, на щастя, вправні хлопці одразу зремонтували і я могла їхати!:) Після відпочинку на березі річки, ми відправились далі в путь в сторону вулиці Микитинецької. Проїхавши два з лишнім кілометри, ми виїхали за 50 метрів від...дамби, з якої і починалась ця частина поїздки. І от, стомлені, але щасливі розїхались по своїх домівках.
Хочеться висловити велике дякую хлопцям за те, що заради мене змінювали маршрут, тягли мене і мій велосипед на круті схили, запезпечували моральну та матеріальну підтримку - за просто чудову прогулянку!:)
ми проїхали: 25 км ~ 6 годин

Безмежно хочу додому.Табір дістав до нервів.єдина радість-це сидіти в неті,підставляючи лице вітру.на сонце не можу вийти-вчора був сонячний удар...Франківськ,я за тобою сумую!

Опубликовано с мобильного портала ljmob.ru

www.gazetareporter.if.ua/index.php - стаття "Склади згорають швидко". знову той же "Репортер". приємно!

Стою я вчора на розі Незалежності і Франка. Звичайний вечір, люди вертаються з роботи, я стою втомлена, з важкою сумкою і натертою об взуття пяткою. Рутинно і фігово, словом. Раптом підїжджає до світлофору машина, а там грає позитивна літня пісенька "Let the sunshine in" з відкритої машини. З першим акордом пісні якось так все стало позитивно і кльово, нудне очікування стало цікавішим і здалось, що перлинки, які переходять дорогу, вертаються з пляжу:) Але як на зло, машина поїхала, а у моїй голові ще довго відлунювало : " Леет зе саншайн!"...
ехх, хочеться дійсно відчути літо з тим, ким би хотілось це відчути!

Давно вже хотіла написати про свої перші кроки журналіста:) Буквально два дні тому я вперше потрапила на незапланований репортаж - в центрі Франківська була пожежа складу на базарі. Погодьтесь, що це нічого особливого, пожежа як пожежа, але людей зібралось доволі багато і подія викликала неабиякий інтерес у всіх. Не знаю чому, але саме в ті моменти, коли я, пробиваючись крізь натовп й міліціонерів, фотографувала подію, то відчула якийсь такий захват, азарт, бажання зробити все якнайкраще і силу в ногах. Мені було все-рівно на ядучий дим, мати, паніку, страх, вихованість - у мене було лиш одне бажання: зробити якісні знімки і зібрати хорошу інформацію. І мені це сподобалось!
Я закохалась в журналістику. Вона мені подобається і,мабуть, вдається, судячи по відгуках. У ній є непостійність в  подіях і це мене приваблює, адже можна завжди бути в курсі подій і ( якщо пишеш статті) дізнаватись щось нове. Журналістика передбачає багато знайомств і це дуже позитивно, адже зв’язки ще нікому не нашкодили:)) Проте трохи прикро, що я не маю можловсті потрапити на різні заходи як преса, адже у мене немає відповідної перепустки(посвідчення?). Проблема у тому, що моє основне місце роботи (nashemisto.if.ua) не є офіційно зареєстрованим виданням...Але я радію й на тому, що є, адже займаюсь тим, чим люблю:)

я обожнюю нічний Франківськ. він такий зачаровуючий та магічний, що часом мені хочеться перенестись у центр міста і сидіти на балконі з чаєм, слухати джаз й  просто милуюватись містом. ці порожні дороги, вогні будинків і неповторна тиша діють як бальзам на душу...
я обожнюю йти по порожній дорозі. востаннє я собі так ходила на Дні міста-2008, коли перекрили головну вулицю через концерт. почувала себе вільною. хотіла я би цілу ніч прогулятись містом і не зважати на жодного, а відчути цей вільний дух ночі... Недарма мій тато каже, що вночі моє життя лише починається. так і Франківськ. Коли все затихає, я його починаю обожнювати і насолоджуватись неповторним нічним запахом...
Я люблю тебе, нічний Франківськ!